<span style="font-size: 13pt;">заповіт</span>

<span style="font-size: 12pt;">Я залишаю тобі, доню,
Красу Вкраїнської землі.
Небес весняних голубе бездоння,
Скирду омели у імлі.
Краплину рос в некошеному полі.
Віття пониклої плакучої верби.
Політ душі на вольній-волі,
Дощей осінніх – сліз журби.
Я залишаю тобі, красна,
Проміння сонця,
Подих злив,
Політ царини,
Світ прекрасний,
В саду квітучих яблунь й слив.
На тебе покидаю море,
Комиш і дюни золоті.
Любов
і молодість,
і зорі.
Зелені сосни молоді.
Я залишаю тобі, рідна,
Колючий сніг і заметіль.
Замерзлі щоки рум’яності,
Гарячу піч, м’яку постіль.
Я залишаю тобі, серце,
Нічну казкову далечінь.
І місяць – цей ліхтар безрідний,
Що змив в зіркову височінь.
Я залишаю тобі діло:
Варити,
Прати,
Сіять,
Жать.
В саду збирати стиглі груші,
Спіши, бач, роки, як летять.
Я залишаю милосердя,
Сердечну тугу, біль душі.
Підтримуй тих, кому ти треба,
Добро робити поспіши.
Я залишаю тобі, мила,
Печаль і радість,
Плач і сміх.
Щоб в свято стіл ти наш накрила,
І гамір в хаті щоб затих.
Так хай пом’януть стиха люди,
Тих, кого з ними вже нема.
Мене і з вами теж не буде,
Так випий чарочку до дна!</span>